Сихівський район м. Львова ДНЗ № 70








Сторінка вчителя - логопеда

 

                                                                        

В ДНЗ №70 функціонує дві спеціальні групи компенсуючого типу для дітей з порушеннями мовлення, в яких

 

працюють вчителі – логопеди :

 

Мицько Ольга Миколаївна

 

 

 

 

 

Корнієнко Тетяна Генадіївна

 

 

 

    

                                     

 

 

 

 

 

                                        

Три заповіді любові

 

Що перша заповідь учителя - любити! 

Це перш за все - життя,

Бо в ньому жити:

посіяти, плекати і радіти;

і знати, що добро росте, 

що вклав ти частку серця в це створіння 

і мудрість й душу, тільки май терпіння, 

бо довго проростає те зерно, 

воно бо вічне, в терніях воно. 

 

А друга заповідь учителя - любити!

З натхненням діяти, творити, 

шукати і знаходить сходи, 

і підійматись до зірок, 

а кожним кроком є урок. 

 

Ще й третя заповідь учителя - любити! 

З своєю совістю дружити, 

щоб час пройшов й лови себе на слові: 

Дорога вчителя вся виткана з любові!!!

 

                         Поради батькам                  

 

 

 

1. Створіть сприятливі умови для навчання.

 

2. Викликайте в дітей бажання спілкуватися:

 

    - Разом читайте і розглядайте книжки;

 

    - Задавайте питання і вчіть давати на них відповіді; 

 

    - Читайте дітям виразно, інтонаційно.

 

3. Вчіть вірші, чистомовки, потішки, відгадуйте загадки для розвитку

 

    пам'яті, мислення, поширення словника та правильної вимови звуків.

 

4. Для розвитку дрібної моторики грайтеся мозаїкою, пірамідками,

 

    кубиками, пазлами. 

 

5. Виконуйте всі завдання в ігровій формі, без примусу.

 

6. Дивіться на світ очима дитини.

 

7. Відностеся як до рівного.  

 

8. Не порівнюйте з іншими дітьми, радійте успіхам, підтримайте у випадку

 

    невдачі. 

 

9. Підтримуйте всі починання дитини, хваліть її навіть за незначні успіхи. Не

 

    вимагайте від неї правильної вимови слова відразу.

 

10. Встановіть довірливі стосунки з дитиною.

                                               

 

 

     

      

 

                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультація для батьків

з теми:

«Підготовка дітей до школи в аспекті мовленнєвого розвитку»

 

Мовленнєвий розвиток

Вікові можливості

Особливості мовленнєвого розвитку зумовлюється тим, що більшого, ніж на попередніх етапах, значення набуває спілкування дитини з однолітками. Дитина вміє привертати до себе увагу  розгорнуто висловлюється, домагається взаєморозуміння.

Водночас саме мовлення стає об’єктом уваги дитини – вона активно грається словами, римами, смислами, використовує ситуативні мимовільні висловлювання, не мовленнєві засоби. Діалог в старшому дошкільному віці стає важливою складовою соціального мовлення, особистісного ставлення дитини. У надрах діалогу зароджується і розвивається нова форма - монолог. Таке мовлення нагадує коротке оповідання, в якому відображено лише найцікавіше. Дитина усвідомлює мовлення як об'єктивну реальність, приділяє увагу фонетичній, лексичній, граматичній стороні.

Виникле критичне ставлення до мовлення. Звукова культура мовлення набуває подальшого розвитку: дитина дослуховується до звуковимови, більше уваги приділяє дикції та інтонаційній виразності висловлювань, граматичній правильності мовлення. Зростає та урізноманітнюється словник: дошкільник розуміє та використовує антоніми, синоніми, багатозначні слова та слова з переносним значенням. Порівнюючи вчинки людей, явища природи, предмети, дитина узагальнює, знаходить відмінне та спільне; вдається до слів з близьким та протилежним значеннями, використовує порівняння, епітети. Інтерес до слова виявляється у змішуванні звуків, варіюванні сили голосу та інтонації, у використанні скоромовок. Індивідуальні особливості розвитку відображаються в домінуванні тих чи інших частин мовлення (хлопчики надають перевагу вигукам та дієсловам, дівчатка – іменникам, прикметникам), інтонаційному забарвленню, темпах опанування мовлення. Через сюжетно-рольову гру, як провідну діяльність, дитина усвідомлює свої соціальні ролі, власне « Я». Вона здатна диференціювати власне мовлення залежно від адресата (однолітки, дорослі).

Завдання розвитку

Розвиток  фонематичного слуху,  вдосконалення звуковимови та літературного мовлення.  Розвиваються інтенсивність, глибина, тривалість мовленнєвого дихання (тривалість одного мовленнєвого видиху подовжується доЗ-4 складових слів). Розвивається уміння: розрізняти тверді і м'які звуки в парах слів; слухати і розуміти сприйняте на слух (пари слів, повідомлення, запитання, строфу вірша, уривок казки, тощо); спостерігати за артикуляційним апаратом та виокремлювати положення губ, язика при вимові окремих звуків; уловлювати римовані закінчення (у віршах) і самим добирати рими до поданих слів; розрізняти та передавати інтонаційне забарвлення фрази; говорити з різною силою голосу; розрізняти на слух скоромовку лічилку, загадку, прислів'я.

Удосконалювати орфоепічну літературну вимову: зокрема звуків ДЖ, ДЗ; подовжену вимову м'яких приголосних (гілля, …), в тому числі і іменників у формі орудного відмінка  (сіллю,…); вимову твердих К,Г,Х перед  И: руки, ноги; вимову сполучень - бйа -, - пйа -, - вйо-,- мйа-:  хлоп’ята, в'яз; -ц’: а-, -c’: а-  у дієслівних формах на - ся: сміється, смієшся; вимову дзвінких приголосних ( крім Г в середині деяких слів): зуб, ложка; вимову звука ґ у словах: ангіна, ґанок, ґвалт, хуга, тощо.

Збагачення словникового запасу.  Створювати сприятливі умови для опанування дошкільником лексичним багатством української мови через розвиток у нього вмінь розуміти та вживати слова для позначення назв, особливостей та дій, пов'язаних зі сферами життєдіяльності: « Природа», «Культура», « Люди»,« Я Сам», зі змістовними лініями кожної з них.

Розвиток граматичних умінь. Учити правильно поєднувати слова в своєму мовленні (на рівні окремих словосполучень, реплік, речень); вживати прийменники: з, над, під, біля; прислівники: неподалік від, внизу біля,...; сполучники: але, що, тому що ( бо), який; знати форми звертання до однолітків і дорослих, зокрема займенників: ви, вас, вам; узгоджувати числівники з назвами предметів; прикметники з назвами предметів та іменниками в різних граматичних формах (но синьому небі); змінювати дієслова, назви дій, зокрема: їсти (я їм, ти їси, ми їмо, ви їсте, вони їдять); пояснювати що де знаходиться (іграшка на підлозі), причину (запізнився, тому що...); вживати прикметники вищого і найвищого ступенів (рідний - рідніший - найрідніший).

Розвиток умінь комунікативного мовлення. Гармонізувати взаємодію дитини з різними однолітками і дорослими, спрямовану на задоволення потреб у визнанні, підтримці, любові, активності, інших враженнях; організовувати ігри зі старшими та молодшими дітьми; учити спілкуватися; використовувати у спілкуванні різні засоби; заохочувати передавати в розповіді істотне, спиратися на досвід слухача і власний. Учити вживати звертання та етикетну лексику, вступаючи в розмову з кимось (діалог); висловлювати прохання, подяку, вибачення, доведення, відстоювання, тощо; називати своє ім'я, місто, вулицю, де живе сім'я, імена та прізвища своїх батьків, братика або сестрички, бабусі, дідуся; їхні професії, місце роботи, розповідати про себе, друга, своїх улюбленців; слухати співрозмовника, підтримувати з ним діалог; переказувати уривки казок, мультфільмів; розповідати свої переживання, настрій, плани, думки; висловлюватися чітко і зрозуміло; вдаватися до делікатної корекції мовлення людей та самокорекції. Формувати уявлення про літературне мовлення, діалект, індивідуальні особливості мовлення; вправляти в комунікативній спрямованості на партнера по спілкуванню.

Навчання елементів грамоти. Старші дошкільники люблять розглядати книжки, слухати, як їх читають дорослі, у них виникає бажання читати самим. Більшість батьків та педагогів задовольняють цей інтерес. На жаль, окремі батьки те педагоги вважають за необхідне розширювати рамки навчання до змісту програми першого класу. Подібні намагання не завжди є успішними. Прагнучи навчити дитину писати, педагоги і батьки не завжди знають відповідну методику та не зважають на фізіологічні особливості розвитку м'язової системи. Тому формувати ці вміння в дошкільному віці передчасно.

Навички читання і письма пов'язані з іншими видами мовленнєвої діяльності дитини. Вмінню читати передує вміння слухати, сприймати, узагальнювати, диференціювати, аналізувати, систематизувати, самостійно добирати, варіювати й вимовляти звуки, слова, речення. Активне мовленнєве пізнання - найважливіше надбання дошкільного віку. Опановуючи усне мовлення,  дитина неусвідомлено обробляє мовленнєвий матеріал, накопичує не лише звукові, а й морфологічні узагальнення, що є важливою передумовою оволодіння технікою читання та письма. Окремі діти рано проявляють інтерес до звука, його графічного зображення, а дорослий має його задовольнити, разом з малюком граючись звуками, створюючи різноманітні конструкції складу, слова, знаходячи їхнє графічне зображення. Організовуючи навчання дітей елементами грамоти, педагог, зважаючи на індивідуальні можливості дітей, враховує їх бажання з побажаннями батьків та використовує в роботі гру як найпродуктивніший у цьому віці вид діяльності. Така робота проводиться не масово, а з тим малюком, який проявив подібний інтерес. Індивідуальна робота з  навчання читання припустима й на інших вікових періодах, якщо вона задовольняє потреби і прагнення самої дитини, а не амбіції і вимоги дорослих.

Добуквений етап є підготовчим до навчання дітей елементів грамоти і присвячується роботі над розвитком умінь слухати та розуміти сприйняте на слух слово, фразу, нескладний за змістом текст; удосконаленню звуковимови; звукової культури мовлення, фонематичного слуху. П'ятирічна дитина дістає елементарні уявлення про номінативне значення слова (називає предмети, їхні ознаки, дії); існування слів, які нічого не називають і слугують для зв'язку з іншими словами (на ,в(у), над, під, з, при); речення як групу зв'язаних між собою слів, що виражають закінчену думку; можливість поєднувати звуки в склади; те, що кількість голосних звуків визначає кількість складів у слові.

На 6 р. ж. формується вміння: називати звуки, що повторюються у 2- 3 словах, найчастіше вживаються у скоромовці, вірші; виокремлювати звук, з якого розпочинається або закінчується слово; впізнавати звук на початку, в кінці або в середині слова (сон – сом); послідовно навивати звуки, з яких складається слово, будувати звукову схему слова, добирати слова за звуковою схемою; спостерігати за зміною значення слова зі зміною звука; визначати у слові склади; визначати кількість складів у слові, добирати такі слова і позначати їх на схемах; утворювати речення за малюнками і схемами,самостійно складати схеми речень з 2-3 слів; поширювати речення усно, за схемами та малюнками.

На сьомому році життя започатковується буквений період,  на якому закріплюються здобуті раніше елементарні знання та вміння. Діти ознайомлюються з літерами українського алфавіту як знаками, що позначають звуки на письмі; засвоюють літери (їхні назви), навчаються позначати голосні та приголосні звуки; розуміють, що під час читання вимовляється не назва літери, а звук, що вона позначає; оволодівають основним способом читання – аналітико-синтетичним, складовим; навчаються прочитувати злито дві літери, що позначають голосний і приголосний звуки (ПГ) або навпаки (ГП), літери, що позначають приголосний у кінці слова (складу): рак, чи на початку сто; читають слова найпростішої структури: двоскладові (ма - ма, о- са) та трискладові             (ли – мо – ни); правильно інтонують під час читання розповідні, питальні, спонукальні речення.

 

 

 

 


 

 

 

      Львівська психолого-медико-педагогічна консультація у

 

ДНЗ№ 70

 

відбудеться 26.08.2014 року.

 

 

         Перелік документів необхідних для обстеження в            ЛМПМПК.

 

 

1. Копія свідоцтва про народження дитини.

 

2. Копія виписки (епікриз) з пологового будинку.

 

3. Картка стану здоров'я і розвитку дитини (повний опис п. 1-8 розділів

 

медичних висновків. У цьому розділі кожен лікар завіряє датою, підписом,

 

особистою печаткою). 

 

4. Роботи по зображувальній діяльності (олівець, фарби, аплікація),

 

зазначити тему, дату  та програмовий зміст.

 

5. Амбулаторна медична картка. 

 

6. Паспорт батьків, що супроводжують дитину. 

 

7. Якщо дитина тривалий час лікувалась в стаціонарі чи отримала

 

посвітчення інваліда, потрібно мати копії виписки з установи, де лікувалась

 

дитина, або копії медмчного висновку та посвітчення інваліда. 

 

8. Якщо у дитини не сформоване мовлення чи знижений слух, потрібно

 

мати копію аудіограми чи заключення лікаря - сурдолога. 

 

 

 

Обстеження дітей здійснюється лише у присутності батьків, або їх

 

законних представників за їхньою заявою. 

 

 

 

Чим раніше дитина отримає допомогу лікаря, психолога, логопеда -

 

тим швидше вона буде реабілітована соматично та психічно тим 

 

продуктивнішою стане її навчальна діяльність. Повірте у можливості ваших

 

дітей і допоможіть їм. 

 

 

 

 

 

 

В. Сухомлинський.

 

 

 Дитинство - найважливіший період людського життя... І від того, як минуло

 

дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що увійшло в її розум і

 

серце з навколишнього світу, - від цього у вирішальній мірі залежить, якою

 

людиною стане нинішній малюк.

 

 

 


 

 

                                   

 

 

         ГРУПА

 

                                                            

   

 

    

 

 

Основні напрямки корекційно-розвиваючої роботи з дітьми, які мають нерізко виражений недорозвиток мовлення

Відомо,  яку  величезну  роль  у  розвитку  дитини  відіграє  її  мовлення  і  наскільки  відхилення  від  норми  можуть  негативно  позначитися  на  її  подальшому  навчанні.
Аналізуючи  наслідки  щорічного  обстеження  мовлення  учнів  на  початку  навчального  року,  ми  приходимо  до  висновку,  що  у  перші  класи  шкіл  вступають  25-30%  дітей  з різними  мовленнєвими  вадами.  Однією  з  причин  цього  є  те,  що  тепер  у  перші  класи  приходять  діти  6-річного  віку,  мовленнєва  готовність  яких  до  навчання  не  повністю  сформована.

Бачимо  зростає  відсоток  комплексної  паталогії,  що  відбивається  на  фонетичних  та фонематичних  процесах,  лексико-граматичній  будові,  зв язному  мовленні,  тобто  структурах,  якість  яких  зумовлює  успішність  навчання  і  розвиток  дитини.
У  деяких  учнів  несформованість  звукової  системи  мови  співпадає  з  прогалинами  у  формуванні  лексико-граматичної  структури,  звязного  мовлення,  таке  незначне  порушення  прийнято  називати  загальним  нерізко  вираженим  недорозвитком.
Щоб  забезпечити  достатньо  ефективне  корекційне  навчання  необхідно  виявити  таких  дітей  як  найраніше  і  організувати  їх  навчання

 

 

                                                    Корекційна робота включає:

                        

I. Виховання  звукової  культури  мови

1.    Ознайомити  з  основними  органами  мовниго  апарату.
2.    Розвивати  фонематичне  сприймання,  слухову  увагу,  вміння  чути  себе.  Вправляти  в  умінні  слухати  звуки  навколишнього  середовища  та  імітувати  їх.
3.    Сприяти  розвитку  мовленнєвого  дихання,  використовуючи  вправи-ігри.
4.    Удосконалювати  вимову  всіх  засвоєних  звуків,  зокрема  звернути  увагу  на  вимову  [с],  [с’],  [ц],  [з],  [з’],  [ш],  [ж],  [ч],  [щ],  [л],  [л’],  [р],  [р’],  [й].

II. Лексична робота

1.    Формувати  семантичну  структуру  слова  в  поєднанні  з  його  компонентами.
2.    Розширювати  та  уточнювати  активний  словник  дітей  іменниками,  прикметниками,  дієсловами,  прислівниками,  відповідно  до  лексичних  тем.
3.    Розширювати  запас  прикметників  і  прислівників,  що  характеризують  властивості  предметів,  зовнішність,  риси,  поведінку  тварин  і  людей.

III. Формування  граматичного  ладу  мовлення

1.    Вчити  дітей:
-    правильно  вживати  назви  предметів  з  прийменниками
-    утворювати  слова  із  суфіксами
-    узгоджувати  слова - назви  із  назвами  предметів
-    співвідносити  прикметники  з  іменниками
-    утворювати  прикметники  від  іменника.
2.    Пояснювати  значення  складних  і  багатозначних  слів.
3.    Поповнювати  активний  словник  дітей  однокореневими  словами.
4.    Учити  розуміти  й  використовувати  синоніми  й  антоніми.

 

IV. Робота  над  складовою  структурою  слова

1.    Навчити  дітей  розрізняти  на  слух  довгі  й  короткі  слова.
2.   Продовжувати  вправляти  дітей  у  чіткому  вимовлянні  слів  з  відкритими  та  закритими  складами,  зі  збігом  приголосних.

V. Навчання  грамоти

1.    Ознайомити  з  поняттями:  склад,  слово,  речення,  голосний  та  приголосний  звуки.
2.    Навчити  розрізняти  окремі  звуки  у  визначених  логопедом  словах.
3.    Навчити  основного  способу  читання - злиття  двох  літер.

VI. Розвиток  зв`язного  мовлення


1.    Стимулювати  дітей  супроводжувати  свої  дії  відповідними  словесними  поясненнями.
2.    Вчити  діалогічному  мовленню.
3.    Розвивати  вміння  розповідати  добре  знайомі  казки  за  допомогою  логопеда.
4.    Учити  складати  невеликі  розповіді-описи  предметів.
5.    Учити  дітей  висловлювати  своє  ставлення  до  навколишнього.
6.    Привчати  зосередженно  слухати  зміст  тексту  та  відповідати  на  запитання.
7.    Вчити  відповідати  на  запитання  за  змістом  малюнків (предметних  та  сюжетних).
8.    Збагачувати  мовлення  лічилками,  скоромовками,  віршами.

VII. Розвиток  дрібної  моторики  рук  (підготовка  до  письма)

1.    На  заняттях  розвивати  дрібну  моторику  пальців  дітей  за  допомогою  простих  ігор-вправ  із  мозаїкою,  паличками,  конструктором.
2.    Використовувати  пальчикові  ігри  на  заняттях  і  в  індивідуальній  роботі.
3.    Учити  заштриховувати  силуети  різних  предметів.
4.    Учити  писати  знайомі  літери  друкованим  шрифтом  на  папері,  піску.

VIII. Розвиток  розумової  діяльності

1.    Розвивати  пізнавальну  активність  дітей;  процеси  мислення  (аналізу,  синтезу,  узагальнення).

2.    Формувати  найпродуктивніші  способи  запам`ятовування.                                

 

 

 

 

 Методичні рекомендації логопеда

 

Розвиток зв’язного мовлення у дітей молодшого шкільного віку.

    В умовах сучасності своєчасне і повноцінне оволодіння школярами рідною мовою має неабияке значення для розвитку дітей.
    Розвиток зв’язного мовлення – це одне із найважливіших завдань  навчання молодших школярів. Нашим дітям притаманний низький рівень усвідомлення логічної організації тексту, вони не досконало сприймають його структуру. Їхнє усне мовлення відзначається непослідовністю висловлювань, великою кількістю граматичних помилок, що призводить до недосконалості зв’язного писемного і усного мовлення. Вони часто пропускають головні й другорядні члени речення, не усвідомлюють значення вживання прийменників, вдаються до їх пропусків. Рівень словникового запасу у таких дітей обмежений, бідний.
    Нам вчителям, потрібно прагнути до того, щоб мова дітей була правильною щоденно, збагачувалася новими словами, виразами.
    Роботу потрібно починати з перших днів перебування учнів у школі, надаючи при цьому перевагу доборові навчального матеріалу, враховуючи обсяг словникового запасу школярів.
    Завдання удосконалення і розвиток мовлення повинні стати предметом не лише на уроках рідної мови, а й на інших – ознайомлення з навколишнім світом, математики, малювання, праці. З перших днів, слід ставити завдання навчити дитину висловлювати свої думки правильно, послідовно, точно і виразно.
    Тому в навчальну ситуацію потрібно спонукати учнів до безпосереднього
висловлювання, заохочувати до складання розповідей, казок. Слід збагачувати мову дітей, використовуючи різні творчі завдання.
    Ще з добукварного періоду потрібно починати роботу по формуванню навичок усного переказу. І в усіх випадках головним є навчання школяра зв’язному мовленню.
    Роботу над розвитком зв’язного мовлення можна розділити на чотири етапи.
I – словникова робота;
II – навчання дітей будувати складні речення;
III – навчання дітей складати самостійно речення;
IV – творчий. На цьому етапі всі вміння і навички вдосконалюються, учні без вчителя самостійно виконують завдання.
1 клас – складання речення за малюнком, графічні моделі речення;
2 клас – переказ прочитаного тексту;
3 клас – вчаться елементам творчого переказу;
4 клас – стислий переказ, введення нових епізодів.
    На своїх заняттях у логопедичній роботі всю систему розвитку зв’язного як усного так і писемного мовлення ділю на сім серій:
1.    робота з деформованими текстами;
2.    складання текстів за серією малюнків;
3.    складання розповіді за малюнком, планом та опорними словами;
4.    складання розповіді за планом та опорними словами;
5.    розповідь-опис за малюнками та допоміжними словами;
6.    складання розповіді за початком та опорними словами;
7.    написання переказів за поданим початком та планом.
    У навчанні зв’язного мовлення потрібно дотримуватися таких принципів: зв'язок мовлення з мисленням і взаємозв’язок усного і писемного мовлення.

 

Розвиток словникового запасу у дітей дошкільного віку, які мають ФФН

Слово навчає, виховує і розвиває дитину. Проте більшість батьків хвилює тільки неправильна звукова вимова і дуже рідко звертають увагу на недорозвиток лексичної та граматичної ланок мовлення. Всі складові мови дошкільників формуються, розвиваються у єдності та нерозривно пов`язані між собою. Порушення будь-якої веде за собою недорозвиток іншої. Тому під  час занять з дітьми, які мають мовленнєві проблеми важливо одночасно корегувати звуковимову, збагачувати словникове багатство, формувати граматичні категорії, розвивати зв`язне мовлення в цілому. Бо правильна мова допомагає дитині встановлювати контакти з іншими дітьми, дорослими.
    Над розвитком мови малюка, збільшенням словника слід працювати протягом всього дошкільного віку. Активний словник дитини старшого віку вже наближається до словника дорослої людини.
    Проте у спонтанному мовленні у багатьох дошкільників нерідко зустрічаються аграматизми, спостерігаються обмеження як активного, так і пасивного словника, незнання відомих слів. Зустрічаються багаторазові повторення одних і тих же слів, пропуски , незакінченість речення.
    У самостійному мовленні мало вживаються ними прикметники, дієслова. Діти самостійно не вміють користуватися засобами граматичного оформлення речень.
    Тому перед логопедами стоїть завдання звернути увагу на активізацію, уточнення і поширення словникового запасу, формування граматично правильного мовлення дошкільників.
Корекційна робота включає:
1.Збагачувати словниковий запас дітей:
•    словами назвами навколишнього світу;
Для повноцінного спілкування у дошкільника має бути достатній об`єм іменнико-вого словника, тобто дитина повинна називати предмети із наступних лексичних тем: «Моя сім`я», «Рідний дім», «Домашня адреса», «Улюблені іграшки», «Пори року», «Овочі» та «Фрукти», «Продукти», «Посуд», «Одяг», «Транспорт», «Меблі», «Професії», «Квіти», «Свійські тварини» і «Птахи», «В магазині» «У пісочниці»:
•    спільнокореневими словами, словами, що означають протилежні дії, словами з однаковим суфіксом;
•    синонімами та антонімами.
2.Вчити розрізняти предмети побуту і називати їх.
3.Розвивати вміння характеризувати предмети за істотними ознаками.
4.Розширювати та уточнювати активний словник дітей, прикметниками, дієсловами відповідно до лексичних тем.
5.Поповнювати словник дошкільника узагальнюючими поняттями.
6.Сприяти накопиченню словникового запасу активізуючи при цьому процеси пошуку слів і переведення їх у пасивний і активний словниковий запас.
7.Навчити дітей вживати : слова назви -  предметів у різних формах:
•    іменники в множині;
•    вживати назви предметів з прийменником;
•    співвідносити прикметник з іменником;
•    узгоджувати іменники з числівником.
8. Пояснювати значення складних і багатозначних слів
9.Навчити дітей будувати прості і складні речення і правильно їх оформляти
10. Розвивати  вміння слухати і розділяти запитання, будувати вірні відповіді
11.Вчити давати зв`язну відповідь з двох-чотирьох речень на запитання за змістом почутого .
12. Вчити переказувати за допомогою запитань дорослого зміст добре знайомих творів (казок, оповідань), передаючи послідовність подій, мову персонажів
13.Вчити будувати за допомогою запитань короткі описові розповіді про іграшки, тварин, за дидактичними картинами, складати прості сюжетні розповіді з власного досвіду.
У доборі дитячих творів потрібно бути обережним, враховувати вік дитини та індивідуальні особливості. Обов`язковим буде після читання провести бесіду за змістом твору. Словникову роботу проводити перед читанням тексту. Малозрозумілі слова пояснювати шляхом показу відповідних іграшок, малюнків.
    Сьогоднішні діти вимагають, щоб їх не навчали, а щоб з ними грали, дали змогу фантазу-вати, почуватися вільно, розкуто. І саме тому, готуючись до занять, слід відчувати в собі не дорослого, а жваву, активну, охочу пізнати цікавий ї незнайомий світ дитину.
    Дітям необхідне щось загадкове, сповнене несподіванок, казкове. Ні що не може бути казковішим за казку. Саме з неї і слід починати, нею зацікавлювати, з нею дружити, адже діти ні що в світі не люблять так, як казку. У кожного малюка є улюблені книги з казками, улюблений казковий герой. У казках є багато пізнавального: перші уявлення про навколишній світ, почуття. Вони дають змогу дитині вперше відчути хоробрість, сміливість, побачити добро і зло.
    Читаючи або розповідаючи казку, треба робити це емоційно, щоб діти співчували героям казки. Час від часу потрібно подавати казку на розсуд дитини, змінюючи їй сюжет, використовуючи елементи сучасності.
    Наприклад, Червона Шапочка відвідала супермаркет і закупила в подарунок курку-гриль, авокадо; дід і баба купили курочці Рябій комп’ютер і вона вміло ним користується; Семеро козенят грали в комп’ютерні ігри і не одразу почули, що до них стукають, а коли почули, то скористалися омофоном і Вовкові не відчинили двері; Попелюшка була злою і ледачою, а сестра і мачуха – добрими; Колобок не покотився, а пострибав і став Квадробоком.
    Як бачимо, в дитячому лексиконі з’являється кожен день чимало нових слів, термінів. Тому ми, логопеди, на своїх заняттях змушені пояснювати дітям значення цих слів і вводити у їхнє мовлення.
    Крім казок, ефективно впливають на розвиток мовлення і загадки. В них дається стислий опис предмета. Робота над загадками корисна не лише для розвитку мислення, а й для засвоєння ними слів – назв ознак та вироблення вмінь використовувати їх у мовленні.
    Необхідно добирати такі загадки, в яких виражені зовнішні та внутрішні ознаки предмета.
    Наведемо ряд загадок і пропонуємо методичну роботу над ним :
1. Круглий, гарний, кольоровий.
    Весело стрибає.
    Високо літає.

    Високо літає.

Йому діти дуже раді

Кожен його має.
                     (м’яч)

-    яким словами описано м’яча? (круглий, гарний, кольоровий)
-    якого він кольору? (зелений, червоний)
-    порівняйте за розміром м’ячі.

2. Я падаю на будинки.
    Я білий-білий і пухнастий,
    Я падаю вам до ніг
    І називаюсь просто….
                       (сніг)

-    яким словами описано сніг? (білий, пухнастий)
-    як ще можна описати його? (пухкий, блискучий, холодний…)

    Для подібних завдань логопед завжди знайде місце на своїх заняттях, бо такі завдання сприяють розвитку фонетичних процесів, а з другого боку – активізують словниковий запас дітей.

“Духовне життя дитини повноцінне тільки тоді, коли вона живе у світі гри, казки, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка” – писав В.О.Сухомлинський.
Гра в житті людини займає особливе місце. Саме гра є тією формою діяльності, яка її розвиває, удосконалює. Ігри збагачують словниковий запас, розвивають граматич-ний лад мови, зв`язне мовлення. Пропоную декілька ігор для закріплення правильної вимови, збагачення словника. Дуже поширені та цікаві у роботі з дітьми наступні ігри:

1. «Чудовий мішечок».
Мета: розвиток звукового аналізу, закріплення вимови звуків у словах, реченнях;
           удосконалення словника.

2. «Хто що робить?»
Мета: збагачення словника дієсловами, прикметниками.
Іграшки: кошеня і собака.
          Діти описують зовнішній вигляд: кошеня – сіреньке, пухнасте, мяке, маленьке;
          собака – біла, мохната, велика.
-    Що робить котик коли ми його гладимо?
-    Муркоче, радіє, вигинає спинку.
-    А що він робить коли бачить мишку?
-    Тихенько підкрадається, біжить, ловить…

3. Дидактична гра «Кошик з овочами».
Мета: закріплення правильної вимови звуків, збагачення словника.

4. «Назвати предмет».
Мета: збагачувати словник.
         Логопед по черзі звертається до кожної дитини. Називає якийсь прикметник, а
         дитина повинна назвати предмет з відповідною ознакою. Логопед: «високий»,
         дитина: «високий будинок»…

5. «Склади відповідь».
Мета: розвивати уміння складати речення.
         Логопед називає будь-яку ознаку, а дитина повинна скласти речення, до якого
         входить слово, що вказує на цю ознаку. Логопед: теплий. Дитина: Сьогодні був
         теплий день.

6. «Їдять, чи не їдять?»
Мета: закріплювати узагальнення предметів, збагачувати словник.
         Логопед називає в перемішку продукти харчування та інші предмети: капуста,
         редиска, хліб, машина, цукор… Діти плескають у долоні коли чують продукти 
         харчування.

Можна навести дуже багато прикладів ігор, які сприяють розвитку словникового ба-гатства дітей. Проте, слід памятати, що гра – це не самоціль, а засіб впливу на дити-ну, ланка в загальній системі її виховання. Тому гра, яка проводиться з корекційною метою, завжди повинна зберігати позитивний заряд на всі сторони розвитку дитини.

    Поряд із казками та загадками багатим матеріалом для розвитку мовлення у дошкільників є вірші, у яких дається образний опис предметів. Віршовані рядки активізують їхню діяльність на заняттях. Доцільно практикувати завдання для роботи з віршами, бо діти, які мають мовленнєві проблеми дуже важко запам’ятовують їх. Тож роботу потрібно починати з коротких віршиків і обов’язково з опорою на малюнок. Заучуючи вірші з дітьми, треба ставити відповідні запитання до малюнків, щоб переконатися, що дитина розуміє зміст вірша.
Під час вивчення можна використовувати ігрові ситуації, відповідні рухи.
Логопед, виходячи з власного досвіду та залежно від можливостей дітей, підбирає їх на кожне заняття.
    Закінчуючи виклад змісту матеріалу «Корекційна робота над розвитком словникового запасу з дітьми дошкільниками», необхідно ще раз підкреслити, що вся робота логопеда повинна бути спрямована на подолання прогалин у розвитку мовлення. Вона здійснюється послідовно, в тісному взаємозв’язку логопеда, вихователя та батьків.

 

 

/uploads/editor/6456/536727/sitepage_47/files/dobirka_ruhlivih_igor.doc

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


1
2
3
4
5
6
7
8